Вечерній Лучъ (Рондо)

Вечерній лучъ, какъ дальній плачъ свирѣлей,
По сумеркамъ моихъ угрюмыхъ келій
Отзвучія роняетъ; и лучу
Пѣвучему я внемлю и молчу,
И каплетъ медъ въ отраву темныхъ зелій.

Какъ пепелъ тризнъ глухимъ виномъ похмелій
Кропитъ Печаль, — отрадой безвеселій —
Игрою струнъ — я заглушить хочу
Вечерній лучъ.

Но, роза, ты, надъ синевой ущелій
Заря вершинъ, подруга подземелій,
Гдѣ я тоску унылую влачу, —
Сквозящему покорная мечу,
Ты бережешь багрянцемъ ожерелій
Вечерній лучъ...