Озимь.

39

ОЗИМЬ.

Какъ осенью ненастной тлѣетъ
Святая озимь, — тайно духъ
Надъ черною могилой рѣетъ,
И только душъ легчайшихъ слухъ

Незадрожавшій трепетъ ловитъ
Межъ косныхъ глыбъ, — такъ Русь моя
Нѣмотной смерти прекословитъ
Глухимъ зачатьемъ бытія...

1904 г.